чи э мова духовною основою життя нації

чи э мова духовною основою життя нації

Мова - духовна основа нації - ми часто чуємо ці слова, не замислюючись над тим, який глибокий зміст вкладено у цій, здавалося б такій простій, проте надзвичайно правдивій істині, адже значення мови у державотворчому прцесі та у формуванні національної свідомості важко переоцінити. Мова - це той чарівний інструмент, що здатен об єднати багатьох людей у єдине ціле - у націю. Адже від життя мови залежить і життя народу.

Зникне мова - зникне народ. Недарма петро перебийніс говорив. Народ без мови - це обмова. Народ без мови - не народ. Відродження української літератури й мови прийшло з творчістю великих майстрів слова г. Квітки - основ’яненка, є. Гулака - артемовського і особливо тараса шевченка. Шевченкова мова – зразок найпильнішої уваги творця до народного слова. Саме тому кобзар став основоположником нової української мови, предтечею її сучасного розвитку.

Тема, яку ми будемо обговорювати звучить так. Рідна мова – життя духовного основа. Ми поговоримо про святиню нашого народу – українську мову.

Мова – це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле.

Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати. Я переконаний, що тут зібралися справжні українці, шанувальники рідного слова, знавці бездонної скарбниці нашого фольклору, української пісні. Конспект на урок виховна робота скачати. Мова – життя духовного основа. 21 лютого всі народи землі відзначають міжнародний день рідної мови. За недовгий час свого існування це свято стало традиційним, адже це один з тих днів, коли кожен має змогу відчути себе частиною свого великого народу.

На лінійці учнів познайомили з історією виникнення міжнародного дня рідної мови, закликали берегти, плекати та дбати про рідне слово. Викладачі української мови та літератури вевтоненко і. Підготували стіннівку, де був відображений тернистий шлях нашої мови та всі заборони, які довелось подолати рідному слову.

Мова – духовний скарб нації. Щорічно 21 лютого у світі відзначають міжнародний день рідної мови. Кожен із народів нашої планети має свою рідну, унікальну і неповторну мову.

Мова – духовне багатство народу (василь сухомлинський). Народ, що не усвідомлює значення рідної мови для свого вищого духовного життя і сам її покидає і відрікається, виконує над собою самовбивство (юрій шафраник). Нападати на мову народу – це означає нападати на його серце (г. Мова – одяг думок (семюел джонсон). Мова — духовний скарб нації. Мова — це голос народу, його душа. Це не просто засіб спілкування та передачі інформації. Практично кожен народ має свою мову.

Але все ж основа завжди залишається з нами. Тому так важливо не тільки любити свою рідну мову, а й намагатися вивчити її якнайкраще.

Це, на мій погляд, один зі способів пізнати та зрозуміти себе, свій народ і свою країну, проявити власний патріотизм. Рідна мова — це велика цінність кожного народу.

Це живий зв’язок часів. Вона є основою всіх основ. Саме рідною мовою ми вперше чуємо мамин голос — коли вона співає нам колискову, читає казки про богатирів і козаків, повчає нас добру і правді. Я вважаю, що зупинити розвиток мови, перестати спілкуватись нею, забути про рідне і перейти на чуже, означає зрадити свій народ. Не краще виглядає людина, яка, хоч і спілкується українською, але не знає її як слід, вживає суржикові сполучення, робить велику кількість помилок. Це прояв зневаги до держави й народу.

Мова — це те, що робить народ народом, а країну країною. Це своєрідний клей, який з’єднує різні частинки, що творя. Матеріалізована у мовних формах і представлена у вигляді текстів, словників, списків окремих слів і форм культура попередніх етапів історії етносу є основою дальшого розвитку й удосконалення різних її сторін. При цьому вербалізація культури сполучається з редукцією менш суттєвого із усієї сукупності виявів культури. Тому завдяки мовній формі передачі культура попередніх епох постає перед наступним поколінням у синтезованій, економній формі, що, однак, не заперечує можливості реконструкції втрачених у часі ланок культури. Мова – один з найголовніших засобів самовираження особистості. У слові акумулюються взаємозв’язки між людьми, слово виявляє ідею, а ідея – стрижень самоусвідомлення. єдиний скарб у тебе - рідна мова. Заклятий для сусіднього хижацтва. Вона твого життя міцна основа, певніша над усі скарби й багатства. Мова - це серце нації, а нація - це особистість, вона має обличчя, свій характер, темперамент, свою культуру, мораль, честь і гідність, свої святощі, своє минуле, теперішнє і майбутнє. Мова - це невичерпна духовна скарбниця, в яку народ безперервно вносить свій досвід, всю гаму свого розуму і почуття. Мова - це канва, на якій людина вишиває узори свого життя. із сивої глибини віків бере початок наша мова. Шлях її розвитку - це те.

Мова — одне із багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. Ну що б, здавалося, слова. Слова та голос — більш нічого. А серце б ється - ожива. Шевченко) ці рядки кобзар написав 1848 р. Під враженням почутої одного разу ввечері на кос - аралі української пісні, яку співав матрос - українець. А ще раніше, живучи в петербурзі, шевченко просить писати до нього листи з україни рідною мовою, яку називає прекрасною, мелодійною, милою. Новые вопросы в українська мова. Треба твір опис пам ятки марусі чурай в художньому стилі на одну и пів сторінки. Поясніть рядок із поезії ліни костенко і кожен фініш це по суті старт. Мова - одне з багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію, культуру.

Ну що б, здавалося, слова… слова та голос - більш нічого. А серце б ється - ожива, як їх почує, - писав тарас григорович шевченко. Саме такі слова, що брали за душу, хвилювали, бентежили серце, лунали на міському конкурсі юних риторів красномовна донеччина, проведеному міським відділом освіти 7 лютого 2014 року.

Учні загальноосвітніх шкіл міста представляли свої композиції, в яких поетичні ря. історія розвитку української мови - це основа розвитку всієї культури українського народу.

Українська мова є невіддільною ознакою самої нації, одним із найістотніших чинників її самовиявлення і світосприйняття, важливим показником її життєдіяльності й духовності. Ось чому в неї стільки друзів і стільки запеклих ворогів. Одним із проявів збагачення змісту духовного життя суспільства є формування його специфічних структур в окремих регіонах україни відповідно до тих давніх традицій, які в них побутували, а також інфраструктури сфери культури та культурних потреб місцевого населення. Фундаментальні основи цього підходу були закладені філософами, логіками, антропологами, мовознавцями та перекладознавцями у попередні століття. Однак у сучасній лінгвістиці точкою відліку лінгвофілософських, лінгвокогнітивних та етнокультурних досліджень вважаються спостереження в. Гердера, які знайшли відображення у працях г. Рівень розвитку рідної мови відображає рівень духовного розвитку нації. Словник - це те, що нація знає про світ, а вираження цього у мові за допомогою різних правил - це те, як вона про цей світ говорить. Духовними основами національної самосвідомості є культурна спадщина нації. Питання відродження джерел національної культури є особливо актуальним сьогодні, тому що саме в період глобалізаційних процесів виникає загроза втратити або відмовитись від своїх традиції та розгубити свою самобутність. Орієнтуючись на культурні та ціннісні доробки країн європи нам не можна забувати своєї культури, надбаної впродовж багатьох віків. У науковій думці не має єдиної концепції історичного розвитку української мови. Мова - життя духовного основа. Знання мови народу, серед якого ти живеш, — ознака культурної, освіченої людини, знання рідної мови — священний обов язок кожного^ як гул століть, як шум віків. Як бурі подих, — рідна мова, вишневих ніжність пелюстків, сурма походу світанкова, неволі стогін, волі спів. Ваш комментарий к ответу.